Львів. Частина 2.
Виховання поваги до культурного різномаїття – одна із складових нашої роботи.
Задля обміну досвідом та популяризації Козацьких пісень, ми зустрілись з фахівцями кафедри музичної фольклористики та лабораторії музичної етнології Львівська Національна Музична Академія імені М. В. Лисенка, а також Кафедра української фольклористики ЛНУ ім. Івана Франка.
Що можемо сказати? В них дуже цікавий погляд на навчання. І це круто! Музична академія імені Миколи Лисенка має Архів народної музики, який нині налічує біля 70 тисяч аудіозаписів народномузичних творів із супутньою до них етнографічною інформацією. Ця колекція західноукраїнської народної музики є найбільшою у світі. Крім того, тут зберігаються матеріали з інших територій України та суміжних земель. А самі записи активно використовуються у педагогічній та науковій роботі. Це: систематичні польові обстеження переважно мало вивчених історико-етнографічних областей Західної України, опрацювання та архівування здобутого, комп’ютеризація аудіофондів, різноспрямовані наукові та науково-методичні дослідження – ареально-типологічні, етноорганологічні, ресурсознавчі, студії у галузі історичного етномузикознавства тощо.
Щодо Університету. Завдяки підтримці колег з Американської спілки фольклористів, їх лабораторія отримала змогу зберігати електронні фонди у надійних хмарних сховищах.
У свою чергу ми розказали колегам про наші здобутки – Козацькі пісні Дніпропетровщини та Петриківський розпис. Поділилися досвідом навчання молодого покоління цим двом елементам НКС ЮНЕСКО, заходами щодо їх збереження, а на згадку обмінялись науковими подарунками. Сподіваємось, що ще побачимось та проведемо спільні проєкти.
