Приємно бачити результати праці.
По-перше, долучилися до презентації книги «Місто Конотоп у матеріалах генерального опису Лівобережної України 1765 – 1769 років».
Конотопці зробили велику справу. Книга – приклад фундаментального дослідження. Тут навіть можна знайти інформацію про своїх пращурів середини XVIII століття!
По-друге, нам було цікаво розказати свою історію. Адже нам є чим пишатися. Дніпропетровщина – край козацтва, край п’яти січей, що зберіг свідків тієї доби. Це наш петриківський розпис і козацькі пісні Дніпропетровщини.
Гості з Конотопу, завдячуючи колежанкам Лілії Гиренко, Наталі] Лисенко та Ользі Гусіній, дізналися про історію наших пісень. А потім почули їх у виконанні народного фольклорно-етнографічного гурта «Криниця» (Підгороднє) одного з трьох, чиї назви є в номінаційному досьє в ЮНЕСКО. Приємно було побачити і почути голоси цих тендітних виконавиць. Їх пісня торкається серця і заповнює простір.
Їм підспівували їх учні . І це друга приємність. Це говорить про те, що козацькі пісні Дніпропетровщини будуть жити!
За це хочеться сказати багато теплих слів нашій «Криниці», слова вдячності – Катерині Карапиш.
Козацькі пісні у виконанні колективів нікого не залишили байдужими. Їм аплодували стоячі.
Говорячи про часи козаччини, ми говоримо про основу національного духовного багатства України. Письмові або пісенні свідки діянь наших предків допомагають підтримувати зв’язок поколінь, відчувати свої корені.
Тема козаччини об’єднала Дніпропетровщину і Сумщину. Сьогодні ми це відчули. Попереду – обмін досвідом.
P.S. Окремі слова вдячності за організацію заходу Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (Sergiy Okovytyy) i Фідель Сухоніс 🤝
