Практичні поради для батьків. Як допомогти дитині після травматичної події?

В умовах нинішніх реалій багато дітей наразі переживають травматичні події.
На дитину впливають також події, в яких вона не брала безпосередньої участі. Так, для негативного впливу на дитину – достатньо переглянути новини по телевізору або відео репортаж, що містить важкі для психіки дитини сцени. Діти можуть відчувати власну незахищеність та безпорадність у світі, який їм не зовсім зрозумілий. Наслідки такого впливу включають страх, нічні кошмари, регресивну поведінку чи часті прояви агресії.

Реакція дитини на травматичну подію залежить від цілого ряду факторів: вік, характер, ступінь тяжкості та близькості до дитини травматичної події, а також рівень підтримки від членів сім’ї та друзів. Саме підтримка, що походить від батьків під час та після травми, є основним фактором її успішного подолання. Більшість дітей приходить до тями після травматичної події без професійної допомоги психологів, лише завдяки підтримці близьких. Тому дуже важливо, щоб батьки уважно стежили за проявом у дитини будь-яких симптомів пригніченості та стресу і завжди були поруч із ним у цей скрутний час.

Нижче наведено низку практичних рекомендацій, які допоможуть батькам та дитині впоратися з кризовою ситуацією.

Слідкуйте за своєю реакцією на те, що сталося. Діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими, які відіграють важливу роль у їхньому житті (батьки, вчителі). Тому намагайтеся зберігати спокій і вселяти його дитині, наскільки це можливо. Можливо, для цього ви захочете поділитися своїми думками та почуттями з друзями чи членами сім’ї, а лише потім розпочати розмову з дитиною.

Приділяйте дитині більше уваги. Чуйність та увага з вашого боку дозволять дитині висловити свої думки та відчути власну захищеність, особливо у важких ситуаціях. Якщо дитина хоче поговорити з вами про свої почуття, заохочуйте її до розмови. Виявіть розуміння до того, що він вам скаже, і поясніть, що такі почуття, як страх, гнів та вина, є цілком нормальною реакцією на “ненормальні” події.

Говоріть з дитиною зрозумілою їй мовою. Будь-яка інформація має бути розказана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може заплутати маленьких дітей та викликати в них нові страхи та почуття незахищеності. З іншого боку, додаткова інформація допоможе дитині правильно зрозуміти, що ж насправді відбувається. Важливо заохочувати дитину до розмови, але якщо вона цього не хоче, ніколи не наполягайте. У жодному разі не слід повідомляти дитині різні необґрунтовані чутки та неправильну інформацію про події.

Обмежте доступ дитини до засобів масової інформації. Намагайтеся захистити дитину від перегляду фотографій та прямих репортажів з місця трагічних подій. Це особливо важливо для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Часто батьки настільки захоплені драматичними подіями, які транслюються по телевізору, що не думають про те, що ці події можуть бачити і їхні маленькі діти. Подібні перегляди є причиною нічних жахів або важких думок у дітей.

Намагайтеся підтримувати звичайний порядок життя, переконайте дитину в тому, що вона у повній безпеці. Поговоріть з дитиною про те, як слід уникати травматичних чи стресових ситуацій у майбутньому. Це зміцнить у ньому відчуття безпеки та можливості керувати своїм життям. Підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє на дитину і є для неї чітким доказом власної безпеки і стабільності, що не вимагає слів.

Уважно стежте за проявом будь-яких ознак стресу. Якщо дитина грає в ігри, які знову і знову відтворюють подію, що відбулася з нею, або скаржиться на “страшні сни”, ні в якому разі не слід цього пропускати. Подібні моделі поведінки нормальні відразу після травми і допомагають дитині впоратися з нею. Однак, якщо через місяць вони не зникли, а лише посилилися, подумайте про те, чи варто звернутися за професійною допомогою.

Будьте особливо уважними і чуйними з підлітками, що демонструють симптоми стресу. Якщо підлітки говорять чи думають про самогубство, вживають наркотики, погано їдять чи погано сплять чи демонструють спалахи гніву, цього в жодному разі не можна пропустити. Подібними симптомами слід зайнятися негайно, оскільки вони не проходять власними силами, без професійного лікування.

Не забувайте про власний душевний стан. Оскільки ви є головним джерелом допомоги та підтримки дитини, ви повинні дбати про себе. Спілкуйтеся з сім’єю та друзями, діліться своїми почуттями та переживаннями з іншими дорослими, особливо з тими, хто відчув щось подібне. Намагайтеся дотримуватись збалансованого режиму живлення. Висипайтеся, займайтеся спортом та не забувайте про розваги. Знову повторюємо – не соромтеся звертатися за професійною психологічною допомогою (консультації та лікування), якщо вам здається, що вона необхідна для вас чи вашої дитини.

Ізраїльський центр лікування психологічних травм – “Практичні рекомендації щодо надання допомоги дітям після трагічної події”